Яворівська вишивка

Яворівська вишивка

Яворівська вишивка – мальований цвіт українських садів

У цьому мальовничому краї вишивку гладдю називали гаптуванням. І розквітло диво природи на комірцях, чохлах, подолах та рукавах “писаних” або “рисованих” жіночих і чоловічих сорочках.
Щоб вишити таке різноманіття квітів, листочків, пуп’янків з пагінцями, вусиками, відростками треба було мати неабияке відчуття художнього смаку.
Вишиваючи запаски, майстрині не скупилися ні на кольори, ні на взори: широкі пасма узорів, вазони з квітами, пишні гірлянди з квіток, фігури людей і тварин. Вишиті хороводи людей ніби надавали їм рухливості.
А хустини які ж гарнючі! З кутка хустки в два боки йшли смугасті вишивані стрічки, які окреслювали трикутне поле для основного узору. Тоненькі полотняні хустки, наче писанки на старих малюнках, демонстрували прямі і ламані лінії, кривульки і кучеряві завитки ніжних галузкових мотивів золотистого кольору. Мотив хустки переважно відповідав вишивкам на запасці та сорочці.

Окремої уваги заслуговують яворівські полотняні кабати та корсети з оксамиту сатину або шовку. Жіночі рясніли гаптованими кольоровими квітками, чоловічі більш скромні вишивали стебнівкою.
І звичайно ж, вишивка на бавниці. Яка збагатила нашу культури поняттям «славна яворівка».

Бавниця – частина жіночого головного убору, яку пов’язували стрічкою кругом голови під хустину. Смужка полотна складалась в кілька разів так, щоб утворити тверду стрічку шириною 6–10 см. Зовнішня, лицева частина бавниці вишивалася комбінованим бавничковим стібком, який поєднував декілька способів вишивки – зубцями, кіскою, стебнівкою, прутиком або кривулькою.

Вишивка на бавниці як окремий тип узору ніколи не повторювалася на інших частинах одягу. В ХХ ст. мистецтвознавці вивчали яворівські бавниці, їх експонували на виставках, описували в літературі як своєрідний убір і неповторний вид яворівської вишивки (Чугай, 1979).
Ось така вона делікатна та соковита Яворівська вишивка.