Яворівська різьба

Яворівська різьба

Яворівська різьба
Вагомою частиною сучасного українського декоративно-прикладного мистецтва став один із найновіших різновидів художнього плоского різьблення, що виник у середині XX століття, в м. Яворові і був заснований Й.Станько .
Автором технології Яворівського жолобчасто-вибірного різьблення став майстер із міста Яворова (Львівська обл.) Й.Станько (1893 — 1967). Різьбярства він навчався в “Краєвому науковому верстаті”(Яворів)протягом 1907—1911рр. під керівництвом П. Придаткевича — випускника Віденської школи художнього промислу, а в 1912р. продовжив навчання в Львівській промисловій школі. Після навчання працював майстром-інструктором у Яворівській промисловій школі (1920—1939).
У цей час майстер ретельно вивчає орнаментику дитячих забавок і особливо мальованих скринь, що спричинило виникнення нового задуму. В 1932 р. він застосував народний орнамент для різьблення на скринях зменшених розмірів сувенірно-подарункового призначення, а також на шкатулках, рамках, письмовому приладді.
Суть нової техніки різьблення полягала у вирізанні неглибокими нарізами рослинно-геометричної орнаментики мальованих скринь. Складність виконання рослинного орнаментального спектру спонукали майстра до розширення різьбярських засобів і використання різних за розмірами заокруглення стамесок. Новим у даній технології є спосіб готування площини для різьблення. Попередньо поверхня предмету покривалась бейцовими фарбами темно-коричневого, темно-зеленого або чорного кольору та полірувалась. На цьому фоні контурними неглибокими нарізами, вибиранням і цяткуванням площини наносились, згідно з композиційним задумом, рослинні і геометричні мотиви. При такій системі декорування плоско різьблені рослинні і геометричні орнаменти природного кольору дерева створювали тонке мерехтливе мереживо, яке виділялось, контрастуючи з тонованим полем.
В перші роки після війни Й.Станько працював у цій техніці один. У 1951 в Яворівські школу художніх ремесел (промислову школу) прибули випускники Київського училища Ф. Роговиць, О.Стахов, а з Косівського — С.Мельник. Вони вивчили мистецтво деревообробки Яворівщини та сприяли його розвитку, а також стали першими послідовниками та поширювачами нової техніки різьблення.
1955 — 1956 н.р. за сприяння директора школи художніх ремесел
Д. Усова вивчення Яворівського різьблення вводиться навчальної програми. В цей період вдосконалюється техніка різьблення, вводяться тонові переходи кольору фону, збільшується спектр кольорів тонування, ускладнюються орнаментальні структури.
В 1956 р. Яворівська школа переходить виключно на підготовку різьбярів по дереву для художніх промислів і в 1958 р. передана в систему пофтехосвіти й одержала назву художньо-ремісничого училища (ХРУ).
З 60-их років училище експонує свої твори на багатьох виставках.
Техніку Яворівського різьблення успішно розвивають учні Й. Станька —С.Мельник , К. Кавас, М. Канарчик, Б. Калюжний, Д. Патєєв.
Яворівску різьбу, окрім традиційних видів виробів, почали застосовувати в архітектурному оформленні інтер’єрів і меблевому мистецтві. У композицію орнаменту вводиться емблематика та шрифтові написи.
Освоюють вміння та традиції старих майстрів їх учні — В. Кадук, І. Білик, І. Бабійчук (дійсний голова спілки народних майстрів Яворівщини), А. Пенко, С. Тлустий, В. Яремин, А. Гула, І. Шпаківський, Б. Бакалець, В. Панко, Р.Нікула, Л. Юрчук, А. Гац, М. Вівчар, Я. Карапінка, М. Макогін та інші.